Засідання МАН « Літературна студія» Пам’ять стукає в наші серця
Пам’ять стукає в наші серця:
Ми не забули ті ваші страждання,
Коли мати дивилась на сина-мерця,
І душу її рвало від горя ридання.
Вона не побачить більш свого синочка,
І не почує його радісний сміх,
Лише принесе на могилу віночка,
Де поховали «Сталіна гріх»!
За що їй ті муки, за що всі страждання?
Не в силах терпіти знущання оці!
Мати ридає із самого рання
До пізньої ночі на самоті,
Навколішки стоячи. Ниє серденько…
Здіймаючи голову вверх, все кричить:
«На кого залишив ти маму рідненьку?
Як далі без тебе тут жить?»
І пройшли вже роки , а мати чекає,
Коли відчує рідний дотик руки.
Хоча серцем вона уже знає:
Його поховали голодні роки…
Кузьменко Дарина
учениця 9 класу
Стрюківської ЗОШ
І-ІІІ ступенів
